вовчий

-а, -е.

1) Прикм. до вовк. || Зробл. зі шкури вовка. Вовча шуба. || Власт. вовкові.

••

Во́вча ла́па — степова однорічна рослина з розсіченими на вузьколінійні частинки листками й поодинокими голубими квітками.

Во́вча па́ща мед. — неправильне зрощення половин піднебіння, за якого порожнина носа безпосередньо сполучається з порожниною рота.

Во́вча я́ма — а) глибока замаскована яма з приманкою для ловлі вовків; б) (військ.) перешкода на шляху наступу ворога, влаштована у вигляді заглиблення в землі з вбитими на дні гострими кілками, рейками.

Во́вче ли́ко — чагарникова рослина з отруйними ягодами, що використовуються для виготовлення ліків.

Во́вчий горо́х — однорічна чи багаторічна трав'яниста (рідше – кущова) рослина родини бобових.

Во́вчий лиша́й — туберкульозне захворювання шкіри, перев. обличчя; вовчак.

Во́вчий сон — лікарська рослина родини жовтцевих із великими ліловими квітками.

Во́вчі я́годи — чагарникова рослина з отруйними ягодами, що використовуються для виготовлення ліків.

Во́вчий біле́т — у царській Росії – документ із позначкою про звільнення з роботи, навчального закладу, який закривав доступ на державну службу, до навчального закладу.

2) перен. Жорстокий, лютий.